Я дуже люблю каву. Я кавозалежна. Я пʼю її бездумно і безлімітно.
НЕ БОЛЯЧЕ
Це не прохання допомоги.
Ділюсь радістю.
Мене не випустили за кордон на реабілітацію, яку так важко і дорого було організувати.
Тема була справді непроста, її загострення почалося ще рік тому, коли ми всі чекали на правильні рішення від держави: конкретні строки служби, справедливий процес мобілізації, а зрештою – акцептува
«Лісове побоїще» між станціями «Київ-Волинський» та «Караваєві дачі» продовжується.
З розмови з однією буковинською жінкою, родом з одного з гірських районів, цілком українськомовною, років під 70.
І ми поїхали в одне з місць, де лікують людей після полону. І побачила таку круту комунікацію.
Сьогодні сталася цікава ситуація.
Ми ВПО з Нікополя, рік тому було вирішено поставити хрест на минулому, нікопольському житті.
Які тепер думки перед виїздом в зону виконання.
"Я їду, якшо раптом загину, грошей мамі зкинуто, діти на осінь вдягнуті і взуті."
ДОНБАС.
Довгий допис про поточну ситуацію.
Напевно, можна сказати, що останній рік ми фактично живемо на Донбасі.
Останніх два тижні ми несемо жорсткі втрати. За весь час перебування в 47, навіть в найскладніші моменти, ніколи не було таких ситуацій. Бригада виснажена.
Розбивка на сторінки
- Попередня сторінка
- Сторінка 15
- Наступна сторінка