- Я розумію, що Ви мене не знаєте. Я розумію, що повірити незнаймій людині важко. Але почуйте. Вам треба все кидати і їхати до нього.
....Це був чудовий теплий вечір кілька років тому. У дворику на Подолі грала музика. Концерт на Шапку. Десь там, серед друзів бігали мої діти. Хтось весь час виходив подивитись чому я не захожу.
...Я сиділа на капоті своєї автівки, курила одну цигарку за іншою і намагалась знайти потрібні слова для незнайомої жінки. Її сину тільки поставили остаточний діагноз БАС.
Повірити в це було неможливо. Зовсім молодий, тільки почав облаштовувати будинок, новонароджена дитина. Такого не буває. Але це сталось.
Вона тоді була за кордоном, працювала, аби заробити кошти для родини. Кидати все і їхати було лячно. Лячно не впоратись в першу чергу фінансово. І я знов і знов повторювала, що ми допоможемо. А їй треба їхати. Бо без неї він не впороєтся. Бо вона ніколи не вибачить себе за кожен день, який була не з ним. Бо відсьогодні почався зворотній відлік. Вибачте, що я про це кажу. Але Ви маєте знати. Вибачте. Треба їхати.
Вона почула і за кілька днів була вже біля нього. А далі... Далі було кілька рокі боротьби. Ніхто не вірив, що він стільки зможе прожити. Лікар, який їх обстежував на початковому етапі, через деякий час з подивом запитав "Він ще живий?". Так. Він був живий. Злий на весь світ, на хворобу, на долю, але живий. Разом вони пройшли найважчі етапи. Від неприйняттяя діагнозу і пошуку чарівних пігулок, до повної перебудови життя. І знов до відчаю і зневіри. І знов до нових сенсів і нових надій.
Вам ніколи не спадало на думку чому є слово "сирота" для дитини, яка втратила батьків, є "удова" та "вдівець" для того, хто втратив сою половинку, і тільки для батьків, які поховали свою дитину немає жодного специфічного слова? Мабуть тому, що мама назавжди лишаеться мамою. Навіть після смерті дитини.
Сьогодні о сьомій ранку Оля залишилась мамою без дитини. Останні тижні були надважкими. Ніби він чекав чогось, аби відійти спокійно. Так, це звучить ненауково, але зазвичай так і буває. Днями йому виповнилось 30 років. Назавжди 30. На день народження прийшли всі, хто був йому важливий в цьому житті. І після цього він пійшов у засвіти. Сподіваюсь, зі спокоєм в серці.
Побажайте йому легкого життя там, де він зараз є. А Олі - спокійної долі тут. Вони обидва на це заслуговують.
Литвинова Леся
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
