- Привіт Малий
- Це не Малий…
- Це ж номер Андрія?
- Так, але він не може з вами говорити… лишив мені телефон, щоб я відповідав на дзвінки.
В мене серце зжалося:
- Що трапилось?
- Та ніхєра не трапилося, він покараний командиром, сидить типу під арештом….
- Несподівано?! Він же ж не аватарить, і загалом по службі один позитив, в нього і нагорода за мужність …
- Та в тому то й справа, що тої мужності забагато… Ми змушені були під шквальним вогнем переміститися на другий укріпрайон, а він в окопі забув передачу, яку волонтери з дому передали. То він самовільно пішов вночі на старі позиції, повернувся , як різник з фільму жахів, весь в крові, перерізав горлянку якомусь орку , і таки присунув ту коробку….
- Ну чесно кажучи, як на мене, даремно покарали…
- Та воно то так, але він вийшов на наші позиції саме на командира, а той від несподіванки та вигляду цього «м‘ясника»добряче злякався і мало не завалив його … (ну то він сам розкаже, бо і смішно, і страшно було). Тепер ваш Малий сидить без телефона, біля командира, чистить свій одяг і вчить в голос Статут…
- Слухай , єдине скажи, що ж там цінного було в передачі, що він так ризикнув…
- Та нічого такого, «домашній стандарт», і головне лист від доньки і малюнок… Він казав, що навіть не встиг прочитати, тому й пішов…
P.S. Ну і хто нас переможе?! Він просто ходив за листом доньки. Українці!
P.S.P.S.: Не знаємо хто автор допису, але легко уявити цю картину
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
