Тебе відправляють на евакуацію з контузією та переохолодженням з іншими пораненими, коли ти доїзжаєш до стабілізаційного пункту, там де тепло, вивантажуєш поранених побратимів, заходиш в приміщення там де тепло ти розумієш, що тут можна погрітись. Потім приймаєш рішення повернутись на позиції пішки, враховуючи що ви вже в оточені….Повертаєшся і бачиш обличчя командира з написом на обличчі: «Ти реально ди….л?»

Та не можу залишити своїх, тим паче мене вже не трусить, я відігрівся на ксп бата…Поїхали далі!

Через годину тебе знову починає трясти, адже мороз бере вверх над ресурсом твого тіла…

В цей момент ранить мого найкращого головного сержанта взводу, сильно….в обидві ноги….

Командир звертається до тебе і просить вивезти його прикриваючи, адже дорога в тил вже прострілюється….І як назвати хитрожо…..мудрого командира? Звісно ти сідаєш на броню, на якій лежить твій сержан з осколковими в ного, мороз…сильний мороз…він на броні адже характер поранення не дозволяє його засунути в середину….Броня рушила, твій підопічний в тебе між ніг….М-ка в перта в броню, адже дорога вже прострілюється….Водій вкючивши прилад нічного рушив….Дія морозу посилюється, тебе трясе все більше від холоду…Але ти пам‘ятаєш настанови бойового медика та кожну хвилину запитуєш:

- Трак, ти як?
У відповідь напівпритомним голосом:
- Я….я….нормально.
- Хух….

Ви їдете по темному, але слабке світло місяця дозволяє тобі зорієнтуватись і зрозуміти, що водій повертає не туди…..
Ти згадуєш, як ви разом з командиром роздовбали жигуль ворога сьогодні, в день, яка намагалась прорватись крізь вашу лінію оборони….
Дістаєш плашет з кропивою однією рукою, бо в іншій М-ка…яка прикриває тебе та пораненого побратима….

- Трак!!!Ти як? 
- ……..Я…..я нормально…
-Хух….

- Рижий!!!! РИ ЖИ Й!!!! Ми Не туди їдемо!!!!!!

Водій не чує, бо він в капсульованій броні на ходу…

Ти розумієш, що до позицій вагнерівців +\- 600м, так показує кропива…
Негайно встаєш та нереальними гімнастичними прийомами дострибуєш до турелі, попередньо обклавши м‘якими речами пораненого….

Стучиш прикладом автомату в кришку….

- РИЖИЙ!!!!! РИЖИЙ!!!

- РРОЗВЕРТАЙСЯ!!!!!!

Нарешті водій почув тебе і натис на гальма…..

Він почув мене….. Він так вчасно почув мене…..

Броня розвертається та стає на правильний курс….

- Патріот, гукає поранений…..Патріот!

І в цей самий момент, ти розумієш….НЕ СЬОГОДНІ…..Не зараз….

Ми доїжджаємо до Бахмутської траси…

Вигружаємо мого пораненого сержанта….найкращого сержанта моєї роти….

І я усвідомлюю… що починаю втрачати свідомість…. Медик підхоплює і веде в теплю медичну машину…..

——-Це не сон….. В цьому тексті описана реальність пережита мною….—————

Сон мені сниться дуже часто…але у вісні я не встигаю зупинити свого водія….

НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙТЕСЬ!

Погребський Олександр