Трохи передісторії.
Селище Ворзель. Літній чоловік помер від холоду і голоду. Так. На жаль, зараз таке трапляється. Вдова покійного звернулась до сусідки по допомогу. Сусідка через Фейсбук звернулась до френдів. Здавалось би, що могло піти не так? Але тут понеслося. Сусідку – Світлану Поклад, вдову композитора Поклада, звинуватили в брехні. І хто? Київська ОВА та місцева влада. Та влада, яка роками не цікавилась проблемами покійного, але тут дуже збудилась через те, що, виявляється, через скрутне життя люди помирають від голоду та холоду. Не може бути! Брехня! Пенсіонери мали пічку та вчасно отримували пенсію – написали вони. "Чудовий" аргумент, як на мене – враховуючи ціни на дрова, продукти, електрику, ліки і, особливо, розмір далеко не прокурорської пенсії покійного...
Ми настільки звикли до брехні і життя в рожевих окулярах, що сама думка, що в нас не все гаразд, викликає якийсь панічний страх і бажання звинуватити людину у брехні. Замість подякувати пані Світлану за небайдужість, влада Київської ОВА зробила її винною. Звинуватила в брехні... Соромно, НЕ шановні. Соромно...
Щось мені підказує, що це я роблю останній допис на загал…Потім закрию сторінку назавжди, спілкуватимуся виключно з тими, кого люблю і кому довіряю.А чому? Поясню…
Так. Мій пост наробив галасу. Так, реакція блискавична! Так! Інтернет вибухнув. Далі понеслося… - допити поліції, дзвінки журналістів, купа знайомих і незнайомих…І навіть донька померлого знайшлася…
В мене одне питання до усіх, включаючи шановну КОВА і усіх інших. Я в чому перед вами усіма і вашими дописувачами провинилися??? Тим, що винесла жахливу ситуацію до людей і попросила допомоги?
Тепер по фактам. Почнемо спочатку. Ранок 5 лютого. До мене звертається сусідка з проханням опублікувати пост в ФБ , бо трохи раніше до неї самої приходить вдова померлого і каже, що вони з чоловіком не мали грошей і ДВАНАДЦЯТЬ днів не їли! Щодо холоду! Температуру повітря в останні кілька днів на вулиці всі памʼятають? -25/27!!! В мене в будинку було +14.
Далі. Приїзд похоронної контори. Чи ми з вами не знаємо, що вони зʼявляються на порозі одразу за відʼїздом швидкої?! Вчора так і сталося! І сума 13000…
Далі йде пост. Хочете вірте, хочете - ні, але я не очікувала такого розголосу. Я думала, зберемо жінці на картку трохи грошей на похорон (а то я не знаю, як зараз збори йдуть…) і все! Але ще до публікації я дзвоню нашій депутату , вона звʼязується з місцевою владою і приймається рішення здійснити похорон коштами бюджету громади. За що я особисто щиро вдячна їм усім.
Але пост несеться, як лавина…Сотні репостів. Я роблю два оновлення, я спілкуюся в месенджерах з людьми, я прошу припинити збір. Що у підсумку?! А те, що я майже шахрайка в маніпуляторка!
…..Знаєте, я не жалію, що зробила це. Принаймні, зʼясувалося, що в пана Павла є дочка і онуки…Я дещо привідкрила очі нашим соціальним службам, яким до вчора взагалі було пофіг, вибачте, як в нинішніх умовах виживають літні люди.
Сьогодні пані Лідії вже нанесли візити усі!!!! Кого там тільки не було….
Вчора ввечері я написала, що так, це урок…Страшний, жахливий, але урок байдужості. Нам усім урок…
І наостанок…
Насправді я спілкуюся з невеликою кількістю людей тут, в ФБ. Я ніколи не бігла за тисячами підписників та друзів. В мене ті запроси зникають один за одним, я не приймаю всіх підряд, бо мені комфортно з тими, з ким я давно, хто знає мене і за вчинками, і за характером… І якщо я вже відкриваю свою сторінку і своє серце, я роблю це свідомо! То ж читати про себе всяку фігню я не збираюся. Тим більше, що я жодного разу нічого для себе особисто не просила НІ-КО-ЛИ!
Колись я вже мала печальний досвід, запросивши в свій дім багатодітну сімʼю з Бахмуту…Чим це закінчилося, ви, мабуть, памʼятаєте. (До речі…, цікаво, як вони там в дярєвні під калугою?) Здавалося, я вже ніколи не наступлю на ті самі граблі, але ж… От і вступила… «Допомогла…»
На цьому все. Далі котики-собачки, допомога моїм любим друзям-волонтерам, донати і намагання вистояти і не втратити розум.
(Вибачаюся, якщо комусь надпис на фото російською не сподобаєцця…Який мультик, такі і слова)…
Бережіть себе. Друзям до побачення, усім іншим - дякую за увагу.
Лариса Рахманіна
