Виграно першу велику битву цієї війни - битву за Київ.
Якби ми її програли, Україна була б роздерта на кілька шматків. Військові на Сході були б відрізані від постачання, оточені і, з великою імовірністю, розгромлені. До 300 вбитих цивільних в Ірпені додалося б 30 тисяч закатованих у Києві.
Ключовим у цій битві стало утримання Васильківського летовища.
Кілька разів українські воїни знищували там російський десант. "Елітні" обізяни були знищені і не змогли захопити злітну смугу для своїх транспортних літаків з підкріпленнями. Чехословаччина -68 у путіна не вийшла.
Другим важливим чинником була зупинка російського наступу на південь від Житомирської траси в сторону Фастова і Василькова. Кажуть, непогано відпрацювали на стримування окупантів давньоруські Змієві Вали. А ЗСУ насипали зверху артою і ванькам стало різко не альо.
Третім і контрольним в голову стало звільнення Макарова і ускладнення постачання відрізаного південного угрупування.
За нас дуже круто зіграла рідна земля.
Річка Ірпінь і її заболочені береги не пустили окупантів до Києва і дали час зібрати сили.
А ще за нас був весь Київ. Я не знаю, чи є ще в сучасній історії такі приклади масової добровільної мобілізації в ТРО і ЗСУ, як було у нас.
Які уроки битви за Київ?
1. Ми були не готові. Знищені Буча і Ірпінь – плата за нашу неготовність.
2. Вже зараз треба врахувати помилки і підготувати зручні рубежі для оборони подалі від Києва і стратегічної Житомирської траси.
3. Озброєння ТРО – найкраще рішення для захисту Києва, яке тільки могло бути. Обов'язково треба це розвинути і зробити фішкою нашої оборонної стратегії.
4. Битва за Київ дуже наглядно показала значення розвинутої системи ППО. ППО має стати пріоритетом розвитку ЗСУ №1.
5. Критично не вистачає авіації і бойових гелікоптерів. Дуже велика зона для покращення обороноздатності.
6. Сучасні протитанкові комплекси від союзників і українські аналоги помножили на нуль російську стратегію наступу колонами броньованих машин. Тепер це тупо колони смертників.
7. Все те, що писали в літературі Другої Світової про українського солдата – правда. Хитрий, вмілий, впертий, незламний. На ньому трималася вся армія Совєцького союзу. Його хребтом витягнута битва з Гітлером. Тепер український солдат - як чистий спирт, не розбавлений московитами і бурятами, робить ЗСУ непереможними.
Дмитро Марченко, генерал ЗСУ
