Тож, щоб вижити, шукаю в усьому позитив. Уночі збили лише один шахед, і до ранку спали спокійно. У доньки краще дихає ніс. Грали сім’єю у «вечорниці».

Добре, що крім американців, які все псують, у нас є Олег Татаров, Андрєй Єрмак, Давід Арахамія, Богдан Яременко, Коля Тищенко, Мар'яна Безугла, Лєна Шуляк, Артем Дмитрук, Алєксандр Куніцкий та інші титани, які несуть весь тягар війни на своїх плечах.

Мені цікаво – в державі взагалі ще лишилися люди з числа вагомих політиків, журналістів, громадських діячів, які публічно поставили б найманому МЕНЕДЖЕРУ Зеленському питання руба – «Зеленський, ти взагалі охренів, займатись під час війни підкупом виборців за рахунок бюджетних грошей замість підтримки стікаючої кров’ю армії?!»

Твої онуки будуть рабами, бо ти не встав з дивана.

Ну от, думала змовчати, але не можу. Пост не для тих, хто розуміє, що  відбувається, а для тих, хто захоплюється бикуванням Зеленського в бік союзників.

Для початку хочу нагадати, що допомога - це не «зробіть все за мене і щоб все було ідеально», допомога - це «я зробив все можливе і неможливе, але цього недостатньо, допоможіть, будь-ласка».

Тепер нагадаю хронологію подій, лише факти, виключно факти, які легко перевірити, тицьнувши пару посилань в Гуглі.

От колись служив я на флоті боцманом.

Тому я знаю мінімум 3 (три) повноцінні ситуативні речення, де повністю зрозуміло — про що саме говориться, де є десяток слів і всі матюки. І усім все зрозуміло.

Я Зеленському можу провести майстер клас з рускай ненормативної лексики.

Але я перші місяці після служби дуже мало говорив з мамою. Щоб не бовкнути юхню.

І на полюванні чи рибалці в компанії таких самих як я — можу ввернути круте слівце.

Але не в ефірі. Не при жінках. Не при дітях. Не в громадському місці.

Бо так прийнято.

Громадянин Зеленський виступає голубом миру. Він не критикує СЗЧ-ів, він не говорить про армію (сукупно 2хв з 60хв), він фактично, на мою не компетентну думку, толерує ухилянтам.

Немовля посміхається, дивлячись на яскравий шеврон МНС...

"Слухай, – каже вона, – хто завгодно, тільки не ти.

Ти ж так упевнено мені обіцяв прийти!

Я не вірила нікому, але ж тобі...

А пам'ятаєш, як ти тоді за мною біг?

Ти пам'ятаєш, як ми колись планували літо?

Ти ж перший казав, що мені ніколи не буде боліти,

бо ти зі мною тепер, і ти мене захистиш...

А тепер ти мовчиш. Ну чого ти мовчиш?!

Тільки не треба отих банальних фраз про пам'ять.

Так, пам'ятають. Декому навіть пам'ятники ставлять.

Але ж, Господи, – каже вона, – це  ж таке спірне питання!

В чатике внезапно возникла тема "мы могли победить в 2022".

Это достаточно распространенное заблуждение, поэтому напишу - не могли.