Я никогда не скажу слов Елены Зеленской о том, что 90% опрошенных украинцев готовы терпеть год, два, три без света. Ни сама Елена, ни опрошенные украинцы не жили без света достаточно долго, чтоб быть уверенными. Те, кто живут без света месяцами, вряд ли были опрошены, остальные не имеют права на подобный пафос. Я вообще стараюсь поменьше пиздеть о том, чего не испытала на себе лично.

Зранку і до темна. Атаки, атаки, атаки. Через посадки, яри, розбиті вщент дома, росіяне лізуть наче таргани. І я зараз не перебільшую. За будь яку ціну долізти до наших позицій та зачепитись. Таке враження, що радіофір зараз почне плавитись від емоцій. Хтось радіє суцільними матюками від того, що мінометна батарея накрила чергову групу "гостей". І вже на інших позиціях просять евакуацію пораненого. Одразу починається гра зі смертю. Шалені перегони. Хто перший? Медіки встигнуть витягнути бійця, стабілізувати його та передати своїм колегам, які доставлять пораненого в шпиталь?