"Нью-Йорк Таймс" склав свій список книжок, які радить читати, щоб зрозуміти Україну: Забужко (оповідання), Плохій ("Брама Європи"), Чех ("Точка нуль"), антологія воєнної поезії...

Борітеся - поборемо.
Сьогодні жінка з малою дитиною з Бучі хотіла лишити інсулін і уколи, бо комусь пригодиться. І таки запит на це дійсно є. На моє питання, чому їй вже не треба, сказала: " то чоловіка, він уже не з нами". Потім виявилось, що їх розділила невелика відстань районів Бучі і останнє, що вона знає, це про прострелену ногу чоловіка орками. Зв'язку немає.
Насипала жінці в руки і сумку назад всі ті уколи і інсулін, сказавши: " ще пригодяться вашому чоловіку".
Вірити. Зараз треба ВІРИТИ. Робити все можливе і вірити. Молитись і вірити.

Це найчастіша зараз емоція після шаленої люті серед всіх, з ким я знайома.

- Мені соромно, що я виїхала в Київ, рятуючи маму, - каже мені дівчина, яка вчора змогла виїхати в Київ з героїчного Че. Там лишилось безліч її знайомих.

- Мені соромно, що я виїхала на Західну, а ви лишились в Києві, - пише мені мама особливої дитини. Її подруга з дитиною, яку неможливо зрушити з місця, не може виїхати. І навіть спуститись в укриття не має змоги.