Вчора дзвонив товариш, такі емоції у нього були, що просто необхідно було з кимось поділитися. От він мені вилив все. Працює мій товариш в ОблГаз, то часто їздить на виїзд, з бригадою.
Вчора намагався знайти найбільш зрозумілу для іноземців метафору, яка б описувала нашу війну. І, здається, знайшов.
Поїхав я щойно за продуктами до магазину. То тільки в радянському кіні не їздили до булочної на таксі, бо непристойно. А ми юннати, та не комплексуємо.
Вот и прошел сто шестьдесят первый день войны. Я уже перестал что-то понимать.
Що втрачати, що ще можуть забрати в мене на шостий день мого персонального пекла, в Пісках, в кілометрі від першої вулиці українського Донецька?
Теперішній сучасний етап довголітньої війни почався в 2014 році.
Те, що роблю - роблю з посмішкою.
Раз на місяць я приводжу свою голову в порядок, тобто фарбую волосся, роблю стрижку ну і таке інше.
Бля, шо мені робити
За минулу неділю отримав 5 різного виду питать про одне й те саме: що робити зараз чоловіку в Україні, який ще не в армії.
Мені здається, що це вже не просто дурдом, це вже за межею людяності.
До Петра у Браму постукав русявий усміхнений хлопчина у камуфляжі.
