В Бога нема інших рук, крім людських…

Убивають цивільних просто тому, що можуть убивати. Аби знову зробити нам боляче. Аби наша майбутня перемога була для нас якомога більш гіркою. 

Роз‘їбало те, що це лише одна історія серед статистики смерті від рук жителів росії.

Ще декілька уламків залишились у тілі, один з них у легенях. Є ще один, я знаю де він, але лікарі ще не знайшли, а я їм підказувати не буду, нехай шукають (спойлер: у мочці вуха).

Говоритимуть про смуток, а не про помсту. Про захист, а не про атаку. Про «більше ніколи», а не про «тільки спробуй, сука». 

Він не мав українського громадянства і не мав жодних навичок воювати, але з першого дня війни пішов у територіальну оборону рідного столичного Солом‘янського району і днями загинув від обстрілу на сході.

Зрадоньки від того, що ми відступили від Лисичанська, на щастя, менше, аніж розуміння.

Прийде день, коли ті добрі люди повернуться в Київ, і я таки напрошуся до них на борщ.

​​​​Це не їх війна, десь там на сході, це наша війна, кожного. Хлопці не своє життя рятують, а наше, кожного з нас, це має кожного боліти ,не тільки ту маму чий син на війні, чи жінку чий чоловік....

щойно вийшов на зв’язок, і все, що сказав: ”Вийшли з одного пекла, попали в друге! Цьомай діточок, люблю!”