Любий наріде, ти дуже не любиш, коли я про це нагадую, але, читаючи цими днями тонни народного гніву на "поганий світ", таки мушу зробити це ще раз.
Часто чую фразу, від котрої… ну нехай буде смішно! «Сссссышишь отэта, а чего это у него такая форма чистая?
1. Герої вмирають. Раз та назавжди. Я бачив. Крапка.
Зараз знову напишу допис, який мабуть "оп'ять" почистить мою стрічку! Бо минулорічний допис про морько якесь не таке, таки дійшов до адресата, і вона видалила мене!
Вам зараз не сподобається, буде трошки дискомфортно, ніби сидиш на невдобному стільці.
Але так і має бути.
Теза дуже проста: ми в процесі, де можемо програти війну.
Я не знаю про що цей допис, про любов, відданість, горе, зламане життя, надію- кожен знайде в ньому щось своє, але не написати я не можу.
Це просто геніальний комунікаційний кейс для аналізу - обовʼязково розберемо зі студентами Національний університет "Києво-Могилянська академія".
Штурм - це втрати. Великі втрати. Смерті військових, які у буквальному сенсі вигризають кожен сантиметр землі. Смерті цивільних, які гинуть між двома вогнями.
Я стєсняюсь спитати ……. Ну а як нам ссука реагіроват?
